Осадчий Ярослав

"Хранители Страны талантов"

      На прекрасном острове, среди прекрасных цветов и вечнозелёных деревьев, существовала волшебная Страна Талантов. И поставила эта Страна себе цель – сделать всех детей счастливыми! А поэтому, каждый ребёнок, который попадал сюда становился волшебником и творил. А творились чудеса с помощью красок, ткани, бумаги, глины и теста, дерева и бисера, и ещё из много-много разного всего. Самой главной в Стране талантов была добрая, заботливая, очень гостеприимная и невероятно трудолюбивая фея Фиалка. У неё был непревзойдённый талант: все вещи, к которым она прикасалась, становились волшебными. За это её очень любили дети, а она сама отвечала им взаимностью. Фея Фиалка всегда была очень занята, но при этом она всегда старалась уделить время каждому маленькому посетителю и подарить ему минуты радости.

     Правой рукой феи была госпожа Мери Дарлинг, очень утончённая, всегда вежливая, немножко строгая, она всегда встречала с улыбкой посетителей и угощала сладостями, которые так обожают дети. Госпожа Мери Дарлинг следила за порядком в Стране Талантов, а также за организацией волшебных дел. И скажем по секрету, что имела она волшебный талант: создавать на ткани из нитей чудесные, завораживающие и очень интересные истории.

     Очень любили дети творить с удивительным, обаятельным и очень добрым Властелином глины. У них получались невероятные замки со своими жителями. А когда все эти волшебные изделия оживали, дети были в большом восторге и долго игрались ими. Особый поход к детям имела очаровательная фея Милли, которая делала чудеса из бумаги, ткани, бисера, теста, а также красок.

     Да, в этой волшебной Стране талантов было много хранителей волшебных дел и каждый имел свой особый талант, котрому он старался научить ребёнка. Скажем, дать частичку себя и подарить ему минуты счастья и радости. Но однажды покой этого чудного острова был нарушен. Над Хранителями Страны Талантов нависла страшная угроза – появился злодей Кромешник, который хотел украсть волшебные таланты, чтобы лишить детей счастья. На помощь хранителям пришли сами дети, они искренне не поверили в силы Кромешника и стали громко его проганять. Злодей не любил шума и от этих криков он просто рассыпался в песок. Так дети отстояли своих любимих хранителей Страны Талантов. В честь победы над Кромешником, фея Фиалка устроила пиршество. Весь вечер хранители удивляли детей волшебством и дарили им много-много чудес, воплощая в реальность их мечты!

      Андрій Волков

"Казка, яка може бути з тобою"

 

     Жив в Україні в місті Дніпропетровську хлопчик на ім'я Ростик. Він був звичайною дитиною, тихою та слухняною.Він  добре вчився, допомагав батькам. Більш за все він полюбляв читати книжки та мріяв стати відомим мандрівником.

    В той час, коли інші діти дивилися годинами телевізор або грали на комп'ютері, Ростик читав пригоди про нові        країни, відважних моряків, старовинні таємничі  легенди про піратів та майстрів минулого, які малювали картини,    будували величезні споруди. 

     Сам Ростик захопився виробами та давньою творчістю українських майстрів - гончарством. Його цікавило, як з  звичайної глини робилися різнокольорові вироби. Це  було захоплююче, коли сіра та мокра глина на очах  перетворювалася на різноманітні речі. Ростику найбільше подобалаися дитячі іграшки з глини: баранці, коники,  курочки, півники, дудочки.

     Одного разу на звичайнісінькій вулиці Дніпропетровська він побачив цікаву вивіску, на ній було написано "Країна  талантів". Хлопець з заздрістю подивився на неї та  подумав: "Мабуть тут збираються талановиті хлопці і дівчата. А  мене сюди не візьмуть. Який в мене талант?". Сумний хлопець повернувся, щоб йти додому. 

     Але тут позаду нього почувся голос: "Агов, хлопче, тобі сюди!".

     Ростик швидко обернувся. На нього дивився старий дідусь, який посміхався.

     "Це Ви мені?", - зворушливо та тихо спитав Ростик.

     "Тобі, юначе, тобі. Ти на вірному шляху, не звертай з нього. В "Країну талантів" випадково не попадають",  -  відповів йому незнайомець.

     "В мене немає талантів. Я звичайний школяр, нічого ще не створив",  - сказав хлопець.

     "Але ж ти захотів стати творчою людиною. Це перший крок до розвитку твоїх талантів. Багато дітей проходить кожного дня і не заходять сюди. Навіть не звертають  уваги. А коли ти не бачиш можливостей для себе - це погано. Заходь, хлопче!",  - і дідусь відкрив йому двері...

     Пройшло два роки. За цей час Ростик навчився старовинному мистецтву, дізнався багато цікавого, познайомився з іншимим хлопцями та дівчатами, отримав багато  друзів.

     Як казав йому старий дідусь, який відкрив Ростику казковий світ нових вражень, "Країна талантів" допомагає кожній дитині знайти цікаву справу. Хтось малює, хтось  співає, інші танцюють. Але щоб стати талановитим, треба бажання самої дитини.

     Відтепер Ростик знав, що біля кожного з нас є безліч можливостей, треба лише захотіти та працювати над тим, щоб стати творчою людиною.